Буває часто сліпну від краси,
Спиняюсь, не тямлю , що за диво
Оці степи, це небо, ці ліси-
Усе так гарно, чисто, незрадливо.
Усе, як є – дорога, явори,
Усе моє – все зветься Україна !
Ліна Костенко.
У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може уявити свого життя. Це рідний батьківський дім, де вперше дитина побачила світ, ясне сонечко, дрібні краплинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зірок, чисту зелену травичку і тисячі різних квітів , які радували се
...
Читати далі »